Савицька (Бєлко) Тамара

Сестри Тамара та Лідія Бєлко проживали в м. Вінниця. Після смерті батьків дівчатами опікувалася рідня. Коли в липні 1941 р. місто окупували гітлерівці, родичі виїхали до села, а 16-річна Тамара з 9-річною Лідою вирішили залишитися у своєму будинку.

Наприкінці липня в місті відбулися перші розправи над євреями. Тоді до Тамари звернулася шкільна подруга Геня Писаревська й попросила прихистку для себе та своєї матері Етей Стельмах. Коли 19 вересня 1941 р., жертвами нацистів у м. Вінниця стало близько 10 тис. євреїв, Геня з Етею вже переховувалися в будинку Бєлків. У пошуках євреїв німці та місцеві поліцаї влаштовували обшуки серед населення. Мати й донька розуміли, що наражають дівчат-сиріт на небезпеку й у листопаді знайшли собі інший прихисток.

У квітні 1942 р. Етей Стельмах загинула. Геня, уникнувши арешту, наважилася повернулася в будинок сестер Бєлко. Тамарі вдалося дістати для подруги фіктивні документи, з якими вона дісталася Трансністрії, звідки була вивезена на примусові роботи до Німеччини.

У 1945 р. Геня Писаревська повернулася в Україну. Дружні відносини шкільні подруги підтримували відтак усе життя.

У вересні 2000 р. Яд Вашем визнав Тамару Савицьку (Бєлко) Праведницею народів світу.

/